|
Було колись в Україні ревіли гармати Було колись Запорожці вміли панувати Панували добували і Славу і Волю Минулося осталися Могили на полі Високії ті Могили де лягло спочити Козацькеє біле тіло в китайку повите Високії ті могили чорніють як Гори Та про волю нишком в полі з Вітрами говорять Свідок слави Дідівщини з Вітром розмовляє А внук косу несе в росу за ними співає Було колись в Україні лихо танцювало Журба в шинку мед-горілку поставцем кружала Було колись добре жити на тій Україні А згадаймо може серце хоч трохи спочине Чорна Хмара з-за Лиману небо сонце криє Синє Море звірюкою то стогне то виє Дніпра гирло затопило "А нуте Хлоп'ята На байдаки ! Море грає ходім погуляти!" Висипали Запорожці лиман човни вкрили "Грай же море!" заспівали запінились хвилі Кругом хвилі як ті гори ні землі ні неба Серце мліє а Козакам того тілько й треба Пливуть собі та співають рибалка літає А попереду Отаман веде куди знає Походжає вздовж байдака гасне люлька в роті Поглядає сюди-туди де-де буть роботі Закрутивши чорні уси за ухо чуприну Підняв шапку човни стали "Нехай ворог гине! Не в Синопу Отамани Панове-Молодці А у Царград до Султана поїдемо в гості!"" "Добре Батьку Отамане!" кругом заревіло "Спасибі вам!" надів шапку знову запінило Синє Море вздовж байдака знову походжає Та на хвилю Пан-Отаман мовчки поглядає
|